Фільм – про оточуючу дійсність усіх українців, які живуть у стані війни.
Як убезпечити себе під час війни: поради для молоді
Синдром відкладеного життя під час війни
Сьогодні багато хто з українців відчувають ніби життя зупинилося того страшного 24 лютого. Вони перестали усвідомлювати себе в реальності, частіше думають про те, як складеться життя в майбутньому і насолоджуються цими уявленнями.
Люди, які планують жити лише після війни, мають синдром відкладеного життя, вони постійно переживають через минуле чи майбутнє і не можуть жити тут і зараз. Синдром відкладеного життя – це стан людини в очікування сприятливого часу для щасливого життя.
Ознаки синдрому відкладеного життя:
- ви живете думками про безхмарне майбутнє;
- постійно очікуєте слушний момент;
- відкладаєте чи навіть забороняєте собі насолоджуватись приємними моментами, квітами, заходом сонця, книжками, манікюром, кавою тощо;
- відчуваєте себе спостерігачем власного життя.
Як подолати синдром відкладеного життя?
- Почніть діяти. Можна почати з елементарного: пересадити квіти, перебрати речі, почати малювати картину.
- Створіть детальний план.Виконуючи перший пункт, ви час від часу будете зупиняти себе: «Навіщо це все?». Тому має бути продуманий план для різних варіантів розвитку подій. Що б не сталося, наявність плану не зіб’є вас з колії.
- Організовуйтесь. Почніть зі свого побуту, режиму дня і допоможіть у цьому іншим.
- Будьте активними та стійкими.Активність у нинішніх умовах може бути різною, але, перш за все, вона має приносити задоволення. Важливо знайти те, що дійсно подобається робити: вести сторінку в соціальних мережах, готувати, волонтерити тощо.
- Хваліть себе за те, що ви зробили сьогодні.
- Говоріть з тими, хто вас підтримує у цій ситуації.
- Задовольняйте свої потреби. За можливості, регулярно харчуйтеся, пийте достатньо води та висипайтеся. Інші ваші потреби ідуть від відчуттів та бажань.
Психологічна підтримка людей похилого віку під час бойових дій
Люди похилого віку перебувають у генетичному страху війни все своє життя, і тут цей страх реалізувався. Це жахливо!
Вони від своїх батьків кожного разу чули страждальні спогади військових дій та розповіді про мужність народу. Лише уявіть, що вони відчувають. Це найгірший страх, який реалізувався в період життя: коли ти змінити нічого вже не в силі.
Отже, які поради можна запропонувати з метою стабілізації та хоча б мінімальної підтримки людей, які зараз після дітей на другомі місці.
1. Використовувати фрази підтримки. А саме: “Все мине”, “Далі буде по-іншому”, “Треба лише перечекати”.
2. Мінімалізувати вплив негативних новин.
3. Сформувати підтримуюче лікування, щоб зменшити руйнівний вплив інформації.
4. Фокусуватись на гарних спогадах коли вони перемагали важкі життєві обставини.
5. Намагатися давати завдання, щоб вони відчували себе корисними: молитися, в’язати, пекти хліб тощо за можливості.
6. Не починати розмови з негативних новин, а фокусуватись на побутових справах: що поїли, що зробили, що будуть робити.
7. Готувати спеціальні завдання на побутовому рівні, щоб зайняти справами на цілий день: десь прибрати, щось помити, щось приготувати.
8. Тримати в увазі мінімальні хороші новини, наша психіка використовує надію, як енергію для майбутнього.
Що не можно робити!
1. Жалітися старшим людям та плакати, вони вам вже нічим не допоможуть, а ви їхні діти, і вони будуть мати почуття провини.
2. Нагнітати ситуацію: “Ой що буде, що буде?”. Буде те, що мало статися, і все, змінити це буде неможливо.
3. Питати порад. Вони не мали досвіду, тому всі поради будуть не дієві, краще навпаки ділитися з ними досвідом, який ви вже отримали від інших.
4. Лякати, що буде голод, що смерть всіх настане тощо, це цілковита фантазія. Кожний буде мати лише свою долю в цій війні.
Немає коментарів:
Дописати коментар